Зимовим днем у парку я бачила картину отаку:
Зажурена, закутана у шарфик, везла мати доньку у візку.
Дітвора, сміючись, бабу снігову ліпила,
І радіє й біга, запорошена в снігу,
Та мамі сум на радість не змінила,
Не зняла із серця образи тугу.
Донька ж усміхалась і сонцю раділа:
- Дивися, матусю, як дивно все Бог сотворив.
Сніжинку зловила: Мов мереживо зіткана дивно...
Всміхнися, матусю,- вона говорила,
А мати мовчала й дивилась у сніг.
Сміх дитячий хвилею до ніг її котився,
А вона із сумом вдивлялась в даль.
Серце стислося від болю, мов закрилось
І лягла на плечі каменем печаль:
Згадалась аварія й крик: "Мамо, ноги!"
Машини, гамір і кров обабіч дороги.
Той вирок сокирою вдарив у груди:
"Ніколи вона вже ходити не буде".
"Ніколи?!"- наче льодом огорнене серце:
"За що мені, Боже, за що мені все це?!
Чи ж я не просила, чи ж я не молила:
Спаси, о мій Боже, кровинку мою!
Ні молитись, ні думать про Тебе не сила:
Ти ударив мене ні за що, без жалю!"
- Це все, що Він може,- мати відрізала грубо.
- Це все?! матусенько, люба,
Поглянь на дерева: вони у фаті.
Поглянь но на себе - Яка ти чудова:
Сніжинки вляглися на коси тобі
І комір укрили пушком веселковим.
Немов би крила у мене зростають,
Коли я бачу твої ніжні очі,
Які завжди пораду і втішення мають.
Заплакані їх лиш я бачить не хочу.
Той, хто прийшов убить і погубити
Хотів життя моє забрать,
Господь зумів мене закрити
Й душі моєї не віддать!
Твоя молитва, мамо, щитом мені була:
Із чаші, немов криця встала,
Закрила доню й зберегла.
Господь не залишає вірних,
Молитви в чашах перед Ним.
Як настає лиха година,
Він охороною їх ставить для святих.
Це ВІН дарував мені неню таку!
Дарма, що не йду - Я лечу у візку!
Молитись будем разом, "нога в ногу".
Не бійся, ненечко, я не відстану.
Усе погане, я як Лазар, - на землі дістану,
А в небі - з золота вінець нагородою нам стане.
Обнявшись, мама з донею стояли нарівні
І не морозив сніг коліна.
Сердечна рана щезла, мов у сні,
Лиш мати згадала про рани Небесного Сина.
Комментарий автора: " ВЕСЕЛОЕ СЕРДЦЕ БЛАГОТВОРНО, КАК ВРАЧЕВСТВО,,,"
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отцвела сирень в саду... - Николай Зимин Словно день один,промчалось лето
Розовым огнём на голубом.
Осень за окном,а мы ответа
Средь увядших роз всё не найдём.
Может потому,что мы,как розы,
Лепестками розовыми губ
Осенью не можем пить те росы,
Росы те,что к нам с небес текут?..
