Богданова Наталья,
Россия. Москва
Господь принял меня в семью Своих детей в 1999 году. Работаю врачом.
Несколько лет своими стихами говорю людям о любви Христа.
За все, что было, есть и, конечно, будет в моей жизни благодарю моего Спасителя! e-mail автора:bogdanova_n@list.ru
Прочитано 6605 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Вопиющая невоспитанность! Комментарий автора: Спасибо за отзыв.
С Фомой уже ничего не поделаешь, а мы будем стараться расти.
Васильева Валентина
2011-03-01 00:33:24
Благослови вас Господь! Порадовали, устами младенца глаголет истина. Иногда хочется защитить Фому, но к счастью он уже с Иисусом, который точно знает что Фома верующий.
Иван Онюшкин
2011-03-01 14:13:27
Судить апостолов грешно!
Иван Онюшкин
2011-03-01 17:20:26
Коль не об чем писать, то лучше не пиши!
Чуракова Елена
2011-03-24 13:31:24
Молодец,сестра.У тебя все житейское.Продолжай в том же духе.Аминь!!!!!!!
Незлой
2011-03-24 20:07:58
Отлично!
Настоящее воспитание предполагает веру!!!
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
