Душа, без любви и добра, - одинокая.
Томится она в мире зла и вражды,
Но верит, что где-то страна есть далёкая,
Где правит Любовь, чьим законам верны.
Увидеть бы край тот, пусть лишь на мгновение,
А дальше, с надеждою, жизнь продолжать
Пока не наступит моё восхищение;
И, птицей, душа будет в белом порхать.
Душа без Христа, в этом мире, изгнанница,
Что ищет свой рай и не может найти.
И где бы ни жил кто, она всегда странница,
Кто хочет в страну, где любовь лишь, войти.
Душа ожидает небесного голоса:
“Приди в Моё Царство любви и добра!
Без воли Моей, не единого волоса
Не может упасть, на Земле, никогда!”
Увидеть бы край тот, пусть лишь на мгновение,
А дальше, с надеждой, учиться любить
Пока не наступит моё восхищение;
И Царство, что Бог, для души, даст открыть.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 1645 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
