Пасовисько правди! - Ти до Нього йдеш?
Ще не чув про Нього? - В Біблії знайдеш!
Сам Господь провадить, до спокійних вод,
Обіцяє завжди власний Свій народ.
Душу відживляє, радість в неї шле,
Тому, хто охоче до Христа іде.
Силу приготовив для тебе Твій Бог,
Сила в Його Ім'ї! Сильний, хто з Ним вдвох.
В Біблії поклади не земних скарбів!
Бог дає даремно всім, лише б просив.
Біблія поможе вірний вибрать шлях.
Поспішім до Бога з вірою в серцях!
Тим, хто у знемозі, Біблія - бальзам,
З Неї промовляє всім Спаситель Сам.
Варто лиш схилитись, часу приділить,
Й Дух Святий охоче прийде послужить.
Відкриваю Слово, бо це Слово - Ти,
Я чекаю, прагну, Боже, говори.
Слово це спосібне душу обновити,
І духовне серце й розум просвітити.
В Біблії поклади не земних скарбів
Люблячий Творець людині залишив.
Відкриваймо Слово, друже мій, разом
Та скріпляймось даром Господом Христом!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
